Найзагадковіша структура в Луганську зараз – Пенсійний фонд. Це як НЛО – усі вірять, що воно є, але реально наблизитися до нього неможливо. З 1 березня, дати прийняття документів на перерахунок пенсії за російськими стандартами, розпочалися смертовбивства та ажіотаж. Для переходу на російські пенсії потрібен сам пенсіонер, його російський паспорт із пропискою, трудова та СНІЛС. Все начебто просто. Але тут виявляються нюанси, які є у кожному конкретному випадку. Наприклад, не всі пенсіонери ходячі, не у всіх є російський паспорт, а «ЛНР-івський» не підходить, і таке інше, чого навіть не уявити собі. Але це один бік, а є ще й інший – скажена віра в те, що життя налагодиться після призначення російської пенсії. Пенсії жителів «ЛНР» у більшості були однакові – 10 000. Тому у всіх була віра, що життя суттєво покращиться з російськими пенсіями. Однак, багато хто обдурився… З самого початку, з 1 березня, була жива черга за позначеними поштовими відділеннями у дні прийому. Черги – це взагалі символ останніх 9 років. Тому, навчені досвідом, люди займали чергу з п'ятої ранку і вели рукописні списки. З російськими паспортами одразу виявилося все непросто. Хто оформляв російський паспорт у перших рядах, той у паспорті не має прописки. А хтось просто ще не має самого російського паспорта. А хтось елементарно фізично не може стояти у чергах. За місяць прокльонів і скандалів двері Жовтневого Пенсійного фонду Луганська виявилися пробитими в кількох місцях, сходи стерті, а охоронець люто зненавидів усіх. Було ясно, що треба щось міняти. Насамперед – систему живих черг. У відповідь на скарги ввели електронну чергу, але виявилося ще складніше – не всі мали знання та ресурс, щоб записатися за допомогою телефону в якусь ефемерну чергу. А найголовніше, було дуже складно зрозуміти, чому у квітні 2023 міст немає вже на лютий 2024. І знову розпочалися атаки на пенсійний фонд. Дзвінки, скарги, погрози, відсилання до слабкого здоров'я та психологічний тиск на співробітників. Але додзвонитися до Пенсійного фонду виявилося непросто, а пройти без черги – взагалі неможливо. І поки хтось намагався потрапити у першому пулі черги, з'явилися ті, хто здав документи у березні та цікавився, чому їм нічого немає досі – пенсія все ще колишня. Про розмір підвищення ходили легенди. Порахувати, зрозуміти відсоток підвищення не міг ніхто. Вже з травня почалися розмови про те, що якомусь чоловікові підняли наполовину, а іншому лише на 500 рублів. І стаж в обох випадках був однаковим, тому зрозуміти чому все відбувалося саме так, було неможливо. І знову найстійкіші починали цілодобово набирати телефон пенсійного. Щастило тим, у кого у пенсійному були зв'язки та знайомства. Хто міг зайти туди і поставити запитання. Але найчастіше вигуки й невдоволення приймав на себе охоронець – він вислуховував прокльони і споглядав ридання. Кожен випадок був унікальним. Принаймні, так думали самі пенсіонери. Історії про підвищену пенсію були схожі на марево: підійшов до банкомату, а там... "А я ж подавав всього 2 тижні тому, у мене і стажу впритул, і зарплата завжди була маленькою...". Окрім підвищеної пенсії, пенсіонер отримував перерахунок із березня. У когось ця сума була до 1000 доларів. Жартома розмір підвищення обчислювався в плазмовому телевізорі або старих Жигулях. І те, й те вміщувалося в цю суму. Якщо хтось отримував нову пенсію несподівано маленькою – це було трагедією значно більшою, ніж війна. Отут були і ридання, і прокляття, й інфаркти. Особливо, якщо велику суму отримував сусід, який щиро поділився радістю. Але навіть пробившись на прийом до пенсійного, зрозуміти, як нараховували підвищення – неможливо. Співробітники розводять руками – усі документи відсилають до Росії. Начебто рахують за двома категоріями – стаж та вік. Доплачують непогано тим, хто старше 80 років. Їм найвигідніше. У знайомих – дуже різні суми нових пенсій: і 10500, і 20000. Але тут важлива не лише сума, а й дбайливість пенсіонера, його спосіб життя. Комусь не вистачатиме і 20 000, хоча це вдвічі більше за колишні 10000. Але як би там не було, саме пенсіонери купують домашній сир і свіже м'ясо на ринку, являючи собою найблагополучніший прошарок жителів Луганська.
